Епоха батарей підійшла до завершення, радіатори центрального опалення і переносні обігрівачі показали свою неспроможність в забезпеченні безперебійного підігріву приміщення і збереженні константного рівня температури. Тепла підлога під плитку – електричний метод прогріву кімнати, який вже зарекомендував себе як гідна альтернатива стандартному радіаторному способу. Своєю практичністю він підкорив європейські міста, де в більшості жителів є приватні будинки, які потребують власну, незалежну від інших систему обігріву.
Що таке «система електричної теплої підлоги»?
Електричні системи теплих підлог являють собою мережу спеціальних кабелів та матів, які володіють найвищим ступенем надійності, що проводять електричний струм. Монтуються вони між наявною підлогою та додатковим покриттям, наприклад, ковроліном, керамічною плиткою, паркетом або іншим покриттям. Від тонкості покриття і його теплопровідних властивостей залежить час прогріву кімнати. Якщо теплу електричну підлогу розташувати під гранітними плитами, а зверху накрити килимом або тканинним настилом, обігрів приміщення сповільниться в декілька разів. Також важлива площа, місце розташування кімнати і встановлена потужність теплої підлоги.
Особливо вигідна тепла підлога в широтах, де початок опалювального сезону і непередбачене зниження температури настає в різні періоди. Система обігріву електричної теплої підлоги запускається за бажанням власника, зменшуючи неприємні сезонні наслідки для приміщень у вигляді наднормової вологості, запотівання вікон і появи цвілі.
Особливості розміщення та монтажу.
Тепла електрична підлога під плитку монтується після закінчення ремонтних чи будівельних робіт, коли всі поверхні оштукатурені. Якщо основа матиме горби або перепади висоти, електрична нагрівальна система перестане правильно функціонувати, почне перегріватись та виникне ризик серій коротких замикань. Під час монтажу перший шар – теплоізоляційний матеріал (для запобігання нагріву стелі в приміщенні поверхом нижче і неконтрольованої втрати тепла), поверх наноситься цементно-піщана стяжка, на неї відшліфовану монтується стандартне покриття.
Нагрівальний кабель під плитку монтується між двома стягувальними цементними шарами, розміщується він хвилями або «ялинкою». Сенс його локалізації – зайняти більш ніж 70% підлогової площі для забезпечення нормального обігріву. На відміну від радіаторів та камінів, обігрів повітря відбувається рівномірно й однаково відчувається в різних кутах приміщення. Якщо у випадку радіаторів основний шар розташовувався біля безпосереднього джерела і поступово охолоджувався з кожним метром, то електрична тепла підлога зберігає температуру по всій площі (звичайно, в рамках 25˚С), незначно охолоджуючись до стелі на 1-2˚С.
Кабель не рекомендується прокладати в частинах кімнати, де розташоване сантехнічне обладнання і громіздкі меблі. У проводів зникне можливість передавати нагріте повітря, що призведе до внутрішнього перегріву та неминучої втрати працездатності, а меблева тканина вигорить, дерев’яні вставки втратять твердість, лакове покриття може потріскатися. Запобігти нераціональній втраті енергії можна за допомогою правильного розрахунку, враховуючи планування приміщення та опалювальні магістралі. В такому разі при виборі електричної теплої підлоги можна заощадити кошти на опаленні.
Беззаперечні переваги:
Електрична тепла підлога за багатьма критеріями переважає над звичайними радіаторами, це чудове рішення для квартирних та приватних будинків. Можливість самостійного налаштування подачі тепла відіграє важливу роль в демісезонний період, внаслідок чого такі системи стануть невіддільною частиною «розумних будинків».